Шляхи популяризації української мови в учнівському та педагогічному колективах

Міністерство освіти і науки України направило керівникам обласних департаментів  та всіх навчальних закладів України листа з вимогою дотримуватися мовного законодавства України і  використовувати у навчальних закладах державну мову – українську.

«У робочий час у навчальних закладах з навчанням українською мовою науково-педагогічними, педагогічними працівниками та іншим персоналом використовується  українська мова, а у навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин поряд з українською мовою – також мова, якою здійснюється навчально-виховний процес у цьому закладі», – йдеться в роз’ясненні Міністерства.

Також МОН наголошує, що освітні заклади повинні забезпечити підвищення рівня володіння державною мовою педагогічних працівників.

Крім того, як зазначається у листі, загальноосвітнім навчальним закладам при розробці робочого навчального плану на базі Типового навчального плану (без вивчення/із вивченням мови національної меншини, з вивченням однієї чи двох іноземних мов) рекомендується враховувати інтереси учнів та їхніх батьків –   ознайомлювати батьків та учнів з проектом робочого навчального плану через веб-сайт закладу та на батьківських зборах, проводити відповідні опитування тощо.

Освітнім навчальним закладам також рекомендується активно залучати дітей та молодь до різноманітних навчально-виховних і культурно-просвітницьких заходів, у рамках яких популяризувати українську мову в учнівському та педагогічному середовищах.

Школа в наш час має виховувати всебічно розвинену людину. Одним із важливих завдань є виховувати любов до рідного слова, до рідної мови. “Рідне слово – то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край “. Перед кожним педагогом стоїть неабияке завдання – навчити своїх вихованців дбайливо ставитися до рідної мови, оберігати рідне слово, не знищувати його могутності. Могутність мови – це духовна могутність народу, яка дає мові силу й красу.

«Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя,» – писав Вольтер

Сьогодні, коли українська мова, одержавши статус державної, розширює сферу свого функціонування, зростає увага до культури усного та писемного мовлення. Стає престижно розмовляти гарною українською мовою, приходить розуміння того, що добре знання мови — важлива професіограма людей різних спеціальностей. Основи вмілого користування мовою закладаються з дитинства, тому так важливо виховувати у дітей ще в школі почуття відповідального ставлення до мови як найважливішого засобу людського спілкування, навчити їх трактувати мову як “енергію”, “діяльність”, “духовну силу”, виробити в них навички не лише правильного, а й майстерного вживання мовних засобів відповідно до конкретної комунікативної ситуації, навчити їх виявляти помилки і очищати своє усне та писемне мовлення від тих елементів, що спотворюють його.

Уроки рідної мови посідають найважливіше місце в навчальному процесі школи, бо йдеться не тільки про навчальний предмет, а й засіб опановування знань з інших предметів: математики, хімії, фізики…

Кім того, у школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера високої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом.

В. Сухомлинський

З культурою мови насамперед пов’язують вміння правильно говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Проектуючись на певну систему, культура мови утверджує норми: лексичні (розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності): граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної норми); стилістичні (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); орфоепічні (вимова): орфографічні (написання).

Чим же характеризується мова пересічного випускника середнього навчального закладу? Передовсім убогим лексичним запасом слів, примітивними синтаксичними конструкціями, активізацією паразитів. На всіх мовних рівнях спостерігається відхилення від норми.

Розгляньмо типові відхилення від норми в сучасному українському мовленні на різних рівнях.

Помилки на лексичному рівні переважно спричинені недоречними запозиченнями з російської мови. До найпоширеніших належать такі суржикові лексеми, як бедро (стегно), бувший (колишній), бутила (пляшка), взятка (хабар), відкритка (листівка), груз (вантаж), дьоргати (смикати, шарпати, сіпати), качелі (гойдалка), кип”яток (окріп), на оборот (навпаки), отвйортка (викрутка), прививка (щеплення)…

Семантичність утворення слів є наслідком бездумного позичання російських лексем у випадках, де українські відповідники мають чітке смислове розмежування: вияснити (з’ясувати), вірний (правильний, слушний), вірніше (точніше, радше), воєнний (військовий), лічити (лікувати), ображати (кривдити), чесати (чухати), чесатися (свербіти)…

Через власне недбальство спотворюємо словотвірну структуру рідної мови. Шляхом бездумного копіювання російських словотвірних структур виникли покручі на зразок безпощадний (нещадний), взлетіти (злетіти, знятися), виставочний (виставковий), гусиний (гусячий), дарити (дарувати), жилий (житловий), завідуючий (завідувач), ножниці (ножиці) та інші.

Синтаксичні помилки зводяться переважно ось до чого:

  1. До хибних дієслівних керувань, хибних прийменникових (безприйменникових) конструкцій: дякую вас (вам), знущатися над кимось (з когось), вона краще всіх (вона краще від усіх), відповідно плану (відповідно до плану), згідно закону (згідно з законом);
  2. До нелогічної сполучуваності слів: більша половина (більша частина, більш як половина), вийшовши з кімнати, у мене був поганий настрій (вийшовши з кімнати, в мене був поганий настрій);
  3. До калькування російських словосполук типу приймати участь, приймати нові міри по виправленю ситуації, заключити договір, інформація на рахунок поїздки.

Помилки на фразенному рівні полягають в автоматичному пересаджуванні стійких словосполучень російської мови на український ґрунт: від нічого робити (знічев’я), віддавати собі звіт у чомусь (здавати собі справу з чогось), все рівно (однаково, байдуже, все одно), книжковий магазин (книгарня), куди очі дивляться (навмання), музей під відкритим небом (музей просто неба), нанести удар (завдати удару), не в своїй тарілці ( ні в сих, ні в тих), потерпіти поразку (зазнати поразки) та інші.

Уважне, дбайливе ставлення до мови кожного народу, виховання взаємоповаги передбачає розширення так званої фонової, мовокраїнознавчої інформації, що обов’язково входить у мовне виховання, а отже, і в культуру мови.

З метою формування мовної культури, популяризації української мови у  школі проводяться різноманітні творчі конкурси знавців української мови, мовні- літературні вечори,  передбачені заходи з відзначення Днів української писемності та мови, у беруть активну участь у шкільних і міських  етапах мовно-літературних конкурсах імені П.Яцика, Т.Г.Шевченка, олімпіадах, МАН, інтерактивних конкурсах знавців рідної мови «Соняшник», «Патріот», у    конкурсі учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої».