Патріотичне виховання на уроках української мови та літератури

Ми живемо у надзвичайно складний і разом з тим доленосний час – час змін у соціальному, економічному і політичному житті України. Одне  з найголовніших завдань школи – передавати молодому поколінню багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, і на цій основі формувати особистісні риси громадянина України,  які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, естетичного, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет.

Важко переоцінити значення мови в житті людини і суспільства як засобу передачі знань і досвіду, зібраного людством,  як засобу спілкування та впливу.  Адже мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять. Оволодіння високою мовною культурою є передумовою багатства внутрішнього світу людини, барометром духовної зрілості нації.

На уроках  української мови в учнів формується   культура  усного і писемного мовлення,  орфографічні і пунктуаційні навички, бо сьогодні, як ніколи, потрібно, щоб майбутнє покоління досконало володіло державною мовою, уміло грамотно й правильно висловлювати свої думки, вести полеміку, дискусію, стало активним творцем нового життя в Україні.  Збагаченню учнів активним запасом вираження думки сприяє соціокультурна змістова лінія програми, яка реалізується через підбір текстів переказів, диктантів, вправ, що інформують про Україну, її історію, звичаї та традиції нашого народу. Чудовим лексичним матеріалом на уроках рідної мови є фольклор, зокрема прислів’я та приказки. Їх культурна й художня цінність надзвичайно висока.

На уроках української мови, вважаю, потрібно проводити проводити роботу за трьома основними напрямками:

«Я»:

Я – виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю робити добро, намагаюсь розділяти радість і горе інших.

Я – патріот і громадянин України.

Я – пізнаю, бережу і примножую красу в усьому, розумію, що до істини

веде багато шляхів, відшукую з них свій.

Я – утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну праці, прагну стати сильним,витривалим, сміливим.

«Батьківщина»:

Вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині всього народу, України.

Прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи: Земля – наш спільний дім.

«Родина»:

Шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі.

Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що зв’язує минулі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Коли зникає народна мова, – народу немає більше. Рідна мова – кров національної культури, її титульна сторінка.

Українська література є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, вона є джерелом народної мудрості, культури почуттів, естетичних смаків, а також еталоном родинного виховання.

Твори української літератури є надзвичайно ефективним засобом патріотичного виховання учнів. На уроках літератури формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв’язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.

Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів у старшокласників, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню школярами суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі; через мистецтво слова будити національну свідомість.

Українська література є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Засобами мистецтва слова література допомагає формувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на її свідомість і підсвідомість, спрямовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелект, творчі здібності, естетичний смак .

Відповідно до діючих програм з української літератури  у кожному класі передбачені уроки з теми «Література рідного краю», які виховують шанобливе ставлення до митців свого краю як до особливо обдарованих людей, співців рідної землі, талановитих земляків.

Вивчення творчості талановитих митців Т. Шевченка, Л. Українки, В. Барки, В.Сосюри, О. Гончара, О. Довженка, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса сприяє формуванню любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, поваги до славних синів і дочок України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

Таким чином, зміст Програми з української літератури в школі повністю

підпорядковується головній виховній меті – формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення.