Вимоги до сучасних уроків української мови та літератури та шляхи їх реалізації

Урок – основна ділянка навчально-виховного

процесу, на якій учитель щоденно здійснює

освіту, виховання і всебічний розвиток учнів.

Василь Сухомлинський

Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою  організації навчально-виховної роботи є урок. У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками, планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.

Методисти сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховальною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Сьогодні згiдно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнiв необхiдно змiнювати традицiйнi рамки уроку, посилювати його місткість, пiдвищувати piвень iндивiдуалiзaцiї навчання i самостiйної роботи учнiв, розвивати їх творчу активнiсть. Основними завданнями сучасного уроку є:

відповідність навчального матеріалу з української мови та літератури вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;

реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховальної та розвивальної;

урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;

реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;

інтегральність уроку (використання міжпредметних зв’язків);

цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;

практична спрямованість уроку – всебічний мовленнєвий розвиток учнів.

Кожен урок повинен сприяти розвитку пiзнавальних iнтересів учнiв, формуванню навичок самостiйного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.

Вимоги до сучасного уроку:

відповідна теоретичне підгрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;

за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку;

урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, затримки загального розвитку;

слід урiзноманiтнювати органiзацiйнi форми уроків мови та лiтератури,  вдосконалювати їхню структуру, рацiонально використовувати час;

урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;

добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;

забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;

постiйно активiзувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостiйність та  ініціативність;

ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;

виховувати в учнiв стiйкий iнтеpec до мови та лiтератури;

постiйно збуджувати позитивне емоцiйне ставлення до навчання, стимулювати iнтелект та естетичнi потреби школяра;

дбати про високу педагогiчну культуру вчителя-словесника, його постiйне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

Специфічні вимоги до уроків української мови:

дбаючи про науковість змісту уроку, слід користуватися лише достовірними відомостями, в яких відсутня розбіжність у поглядах вчених-мовознавців;

у забезпеченні наукового рівня змісту уроку та піднесенні інтересу учнів до предмета варто ознайомлювати їх не тільки з теорією української мови, а й з деякими питаннями мовознавства;

не слід надмірно захоплюватися теорією, варто дбати про економне розкриття теми, щоб мати час на практичне засвоєння матеріалу;

оптимальне наповнення змісту уроку мови значною мірою досягається через вивчення мовного матеріалу укрупненими, логічно завершеними частинами із використанням узагальнюючих таблиць, схем тощо;

важливо виділяти з широкого кола відомостей найбільш істотне, головне, узагальнювати і систематизувати вивчене на основі певного теоретичного положення, мовного поняття або правила;важливе місце у змісті уроку посідає цілеспрямована, систематична і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями;

попередньо орієнтувати учнів на важливість матеріалу, який вивчається для мовленнєвої практики;

органічно і раціонально поєднувати на уроці роботу над засвоєнням відомостей з фонетики, лексики, словотвору, граматики, орфографії і пунктуації з розвитком усного і писемного мовлення;

необхідно, щоб мовний матеріал, практичні завдання і вправи сприяли вихованню особистості учня, розкривали суть мови як суспільного явища, її комунікативні функції, закономірності розвитку.

Специфічні вимоги до уроків української літератури:

враховувати специфіку літератури як мистецтва слова;

виховувати естетично розвиненого читача української літератури;

збагачувати учнів необхідними знаннями з історії та теорії літератури;

підносити авторитет й престиж української літератури в загальносвітовому контексті;

зацікавлювати учнів художнім твором як специфічним “інструментом” пізнання світу й себе в ньому;

враховувати особливості уроку лiтератури, забезпечувати їх iдейну цiлеспрямовaність, виховувати людину нового часу, людину-гуманіста, високодуховну, національно-свідому, освічену, творчу особистість;

формувати навички аналізу художнього твору з урахуванням індивідуального стилю автора, в контексті відповідної історичної епохи та з позиції сучасного читача;

орієнтуватися на таке вивчення літератури, у процесі якого учень сам робить висновки в результаті дослідження художнього тексту;

виховувати старанність, почуття обов’язку;

забезпечувати глибоке розкриття загальнолюдського змісту літератури.

Уроки літератури мають навчити розуміти, відчувати силу і красу художнього слова, відкривати для себе нову реальність – художню.

Аналіз результатів анкетувань, експериментальних даних і безпосередніх спостережень за педагогічним процесом вказують на типові недоліки в організації уроків мови та літератури:

одноманітність навчального матеріалу, надмірний академізм чи примітивізм в аналізі мовних явищ і  літературних текстів;

повідомлення інформації, що не має суб’єктивної значущості для учнів;

неувага до її новизни, теоретичної й практичної цінності;

одноманітність методів навчання на уроках;

низький рівень залучення школярів до співпраці у навчальному процесі;

відсутність орієнтації на певні форми виявлення творчих сил і можливостей учнів;

відсутність динамізму у процесі спілкування з класом, атмосфери мистецтва, щирості;

недостатня увага до образно-естетичної сторони слова, твору;

переважній кількості уроків не вистачає самостійних пошуків учнів, не враховуються інтереси, запити та особливості сприймання ними художніх творів.