Сила народу в єдності

Робота учасника ХV Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості Середи Олександри

Україна… Тернистий шлях до незалежності. Нарешті наша молода держава піднялася з колін, і тільки б жити, будувати, мріяти, кохати, плекати щасливі покоління, але ні… Чорний птах підступно розправив свої крила, сіючи біль, сум, тривогу у душу ще зовсім юної неньки України.

Війна… Ехом пролунало у кожному куточку нашої держави від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі. Війна… Від жаху стрепенулося серце кожного громадянина,  від малечі до літніх людей. І знову ми маємо довести всім, а в першу чергу собі, що ми є  єдиний народ, ми є українці, ми є нащадки славних прадідів і маємо право на існування, на свою державу, на світле щасливе майбутнє, заплативши найвищою ціною – кров’ю та життям тисяч українців.

З вірою в перемогу йдуть на схід України все  нові і нові батальйони добровольців, молодих, запальних,часто без бойового досвіду, але  з твердим переконанням: земля у нас одна. Україна у нас єдина! Розділити нас – все одно, що вирвати серце із живого організму.  Тисячі добровольців пішли служити в розвалену українську армію, щоб захистити свою Батьківщину, родину.

Сотні мільйонів гривень пожертвували на їх потреби небайдужі українці, для яких понад усе єдність, цілісність, незалежність держави. Кожного дня для допомоги військовим, які зараз воюють у зоні АТО, збирають кошти, одяг, медикаменти, продукти харчування та амуніцію. Для цього активісти проводять різноманітні акції, аукціони. Волонтери допомагають ремонтувати техніку на бронетанковому заводі. Ніхто не залищається осторонь, навіть діти, які готують подарунки власноруч бійцям та пишуть слова підтримки у листах, віддаючи частинку свого серця і тепла. На шпальтах періодичних видань все частіше можна прочитати повідомлення про наших співвітчизників, які заради перемоги готові віддати останнє: хлопчина-сирота передав 28 тисяч гривень на потреби військових, за які хотів придбати власний будиночок; подружжя пенсіонерів  пожертвували заощадження, які збирали протягом   багатьох років. І це непоодинокі випадки.

Рівень патріотизму в країні зашкалює, навіть у звільнених містах Донбасу все частіше чутно «Слава Україні!». Мабуть, саме так будується справжня нація, народжується зовсім інше покоління, сильне духом, горде, вільне, непереможне.

Вірю, війна скоро закінчиться, і небо стане синім-синім, і знов повіримо в життя,   ми переможемо, бо сила народу не в озброєнні, не в кількості, а в єдності, тож поки ми триматимемося всі разом, незламно стоятимемо один за одного, доти ніяка ворожа сила не переможе нас.